Ще у 1997 році Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав та основних свобод людини і визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Але досі на пальцях можна порахувати кількість рішень національних судів з посиланням на цей документ та рішення-прецеденти Європейського суду. Це дивує, оскільки Конституція України чітко визначила, що "Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України". Тому кожне рішення суду з вказівкою на норми Конвенцій, Пактів та Угод або норм-цитат рішень Європейського Суду - є новаторським. Адже воно є прикладом використання міжнародного права у процесі прийняття рішення для інших судів.
Редколегія сайту пропонує читачам ознайомитися з рішенням Апеляційного суду Тернопільській області. Прочитавши його, Ви побачите, як колегія дійшла висновку, що органами досудового і судового слідства порушено один з фундаментальних принципів права людини на справедливий судовий розгляд (ст. 6 Європейської Конвенції) - принцип змагальності сторін.

Ухвала колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 05 березня 2003 року.

Вироком Б...о район-ного суду від 30 грудня 2002 року, М.,(раніше судимого 31 липня 2002 року вироком Б...о районного суду за ст. ст. 175 ч. 2, 191 ч-2, 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України) засуджено за ч.2 ст. 364 КК України на 5 (п"ять) років 3 (три) місяці позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов"язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих о6ов"язків строком на 2 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком М. остаточне покарання призначено у вигляді 5 (п"ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов"язані з виконанням адміні-стративно-господарських та організаційно-розпорядчих: о6ов"язків строком на 3 роки.
Міра запобіжного заходу засудженому М. до набрання вироком законої сили - залишено підписку про невиїзд.
М. визнаний винним і засуджений за те, що будучи власником приватного агропромислового підприємства "Сков"ятин", і одночасно працюючи директором даного підприємства і являючись службовою особою, умисно, в особистих інтересах, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в порушення вимог Закону України від 21 грудня 2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.16 "Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 року, в період з 22 серпня 2002 року по 23 вересня 2002 року реалізував працівникам ПАП "Сков"ятин" в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі, пайовикам за оренду паїв та на інші цілі свого господарства зерно, описане податковим керуючим, згідно акту від 6 серпня 2002 року для погашення податкового боргу ПАП "Сков"ятин".
В апеляції засуджений М. просить вирок суду скасувати, а справу направити прокурору Б...о району для проведення додаткового розслідування, в зв'язку з тим, що судом і слідством були допущені однобічність і неповнота в з'ясуванні обставин, які мають значення для встановлення істини у справі. Так, ні слідством, ні судом не було перевірено законність встановлення податкової застави, його клопотань про відсутність в його діях умислу на ухилення від сплати податків при реалізації заставного майна внаслідок рішення і дій пайовиків, які фактично розпорядились урожаєм на погашення заборгованості по заробітній платі.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, адвокатів, прокурора, перевіривши доводи апеляції, матеріали кримінальної справи, колегія суддів прийшла до таких висновків:

1. Відповідно до ст.22 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення, як тих обставин, що викривають так і тих, що виправдовують обвинуваченого, а також обcтавин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Даних вимог закону органами досудового слідства не дотримано, на що не звернув уваги суд, постановивши обвинувальний вирок з порушенням вимог ст.327 КПК України.

2. Ні органи досудового слідства, ні суд не перевірили законність накладенння застави податковою інспекцією, свідчення деяких свідків; не провели бухгалтерську ревізію використання ПАП "Сков'ятин" всього зерна пшениці урожаю 2002 року, а також не провели деяких інших слідчих дій, які були необхідні для встановлення о'єктивної істини по справі.

3. Б...о районний суд у вироці не мотивував деякі свої висновки, посилався як на доказ - "та Інші" накладні, без вказівки кількості і дати виписаного зерна, що позбавляє можливості об'єктивно підтвердити винні дії засудженого щодо кожної накладної, як доказу по справі. Крім того, не були досліденні та перевірені твердження засудженного по даній справі.

4. Органами досудовго слідства було допущено порушення норм ст.66 КПК України щодо збору і подання доказів вини засудженого. Також 21 жовтня 2002 року М. була пред'явлена постанова про притягнення його як обвинуваченого за ч.2 ст.364 та ч.1 ст.389 КК України. 29 грудня 2002 року державним обвинувачем вказана постанова була змінена і залишено обвинувачення за ч.2 ст.364 КК України, яка також складена з порушенням вимог ст.132 КПК України:
- не конкретизовано, в чому полягали особисті інтереси М. та яким чином його дії суперечили інтересам служби,
- коли виникла податкова застава, на який товар - вид \товар,
- які саме нормативні акти порушено засудженим,
- форма вини і мотиви дій М.

Згідно положень ст.129 Конституції України всі учасники процесу рівні перед законом і судом, а тому органи досудового слідства і суд зобов'язані були забезпечити М. рівні можливості зі стороною обвинувачення в наданні та дослідженні доказів у справі, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.
Вказані гарантії конституційних засад судочинства щодо рівності усіх учасників процесу, їх змагальності в наданні ними суду своїх доказів, які передбачені ст.129 Конституції України, поєднуються з такими ж вимогами ст.6.п.1 Європейської Конвенції з прав людини щодо "права на справедливий суд", яка ратифікована Верховною Радою України17 липня 1997 року і рішенням Європейського Суду з прав людини.
Так у судовому рішенні по справі Де Хаес і Гійселс проти Бельгії від 24.02.1997 року Європейський Суд з прав людини підтвердив, що "принцип рівності сторін - складова частина більш об'ємного поняття справедливого судового розгляду - вимагає, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу в таких умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом".
Однак ці умови органами досудового слідства і судом в даній справі не дотримано.
Вказані порушення колегія суддів вважає істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, а проведене слідство неповним та однобічним.
Допущені порушення не можуть бути усунені під час судового слідства, оскільки необхідно провести цілу низку додаткових слідчих дій. При доведеності вини необхідно буде пред'явити конкретне обвинувачення із врахуванням вимог ст.132 КПК України і прийняти законне рішення по справі.
У зв'язку з викладеним колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області ухвалила апеляцію засудженого М. задовольнити. Вирок Б...о районного суду від 30 грудня 2002 року щодо нього скасувати, а справу направити прокурору Б…о району для проведення додаткового розслідування.