|
Їх, суддів Апеляційного суду Херсонської області, що підписали
й відправили наприкінці липня петицію до перших посадових осіб держави,
турбує, що в багатьох засобів масової інформації Херсона "прийнято
за правило огульно обвинувачувати суддів". Інформація, мовляв, подається
неперевірена й необ'єктивна, з упередженістю стосовно людей у мантіях.
А також вони дуже здивовані тим, що звичайними явищами стали мітинги й
пікети біля судів - все це, на їхню думку, порушує конституційний принцип
незалежності й недоторканності суддів.
Не більше, й не менше! Але найцікавіше - як судді пропонують вирішити
цю "проблему".
Важко повірити, але вони хочуть, щоб на законодавчому рівні була встановлена
заборона впливати на суд і суддів будь-яким чином, в тому числі проведенням
мітингів і пікетів, висвітленням у ЗМІ позицій, висновків і поглядів (!)
у справах, що знаходяться в судовому провадженні до їхнього остаточного
вирішення... Що ж, ця думка, яку коротко можна сформулювати як "нема
чого гавкати, поки Верховний суд не скаже своє слово", - не нова.
Навесні цього року вона вже озвучувалася головою Апеляційного суду Анатолієм
Петровичем Иванищуком на першій (і поки останній) прес-конференції суддів.
От тільки як бути з Конституцією України і Європейською Конвенцією "Про
основні права й свободи людини", де чітко закріплене право на свободу
вираження думки і слова? Так, це право може бути обмежено, в тому числі
з метою збереження авторитету й неупередженості правосуддя. Так, не можна
писати про те, який вирок або рішення суду було б "гарним",
"правильним", а яке - "поганим" й "неправильним",
пророкуючи тим самим вердикт. Але це жодним чином не говорить про те,
що можна заборонити всім ЗМІ піддавати розголосу, наприклад, факти порушення
прав людини з боку суддів. Газети, радіо й телебачення просто зобов'язані
звертати на це увагу громадськості, щоб таких випадків було менше, а краще
- щоб взагалі ніколи не траплялися. В цивілізованому світі журналістів
тому й називають "сторожовими псами демократії"... "Ноу-хау"
херсонських суддів якось дивно виглядає й на тлі позиції вищих судових
органів. Так у п.6 Постанови спільного розширеного засідання Президії
Верховного Суду України, президії Ради суддів України й колегії Державної
судової адміністрації України від 18 лютого 2005 року №2 "Про стан
здійснення правосуддя в 2004 році й завдань на 2005 рік" зазначено:
"Головам апеляційних і місцевих судів: забезпечити висвітлення в
засобах масової інформації ролі й значення судів, завдань, які поставлені
перед ними й існуючих у них проблем. З метою збереження прозорості судочинства
надавати засобам масової інформації можливість вчасно інформувати громадськість
про діяльності судів і відповідно до норм чинного законодавства висвітлювати
судові процеси й транслювати судові засідання". Схоже, херсонські
судді постанов свого керівництва не читають, тому що дотепер часто намагаються
заборонити журналістам на засіданнях користуватися відеокамерами й навіть
диктофонами. А деякі із суддів вперто намагаються виставити із залу й
самих журналістів - щоб вже ніхто нічого не почув і громадськості не розповів?
Але ж все процитоване вище про забезпечення прозорості судочинства - це
обов'язок голів місцевих й апеляційних судів. І - помітьте - висвітлення
проблем судів у ЗМІ - теж їхній обов'язок! Або коли суддя "на тихаря"
за участю "лівих" сторін ухвалює рішення щодо ліквідації підприємства,
а законні власники підприємства ні сном, ні духом про процес не відають
- це хіба не проблема херсонських судів?! А продаж за "три копійки"
нерухомості (нібито за усною угодою!), узаконений херсонськими місцевим
й апеляційним судом, знову ж без відома хазяїна - це теж не проблема наших
судів і суддів?! Може, в цьому причина того, що існує "велика кількість
засобів масової інформації, які обвинувачують суддів і суди" (із
звернення суддів), і, може, все-таки, не завжди вони обвинувачують - огульно?..
А із приводу практики херсонських суддів писати колективні петиції до
столиці про те, що вони "білі й пухнасті", а злі "бяки"
їх оббрехали, їх же колега - суддя з іншої області - сказав дуже коротко:
це принизливо.
Закінчуючи цю статтю, хотілося б процитувати рішення Європейського суду
з прав людини (є частиною українського законодавства) у справі Де Хаес
і Гійселс проти Бельгії: "Встановлення "судової істини"
не означає, що будь-яка інша думка повинна розглядатися, як помилкова".
Журналісти Бельгії після того, як за доволі жорстку критику суддів їх
притягли до відповідальності в рідній країні, звернулися до Європейського
суду: "Пресі не личить брати на себе роль суду, але в цьому випадку
зберігати мовчання неможливо й немислимо", - написали вони.
У підсумку журналісти виграли процес проти Бельгії…
Олександр Бурмагін
|
