|
День перший
У перший же день я був вражений: міліція практично не фінансується. Все
- від поштової марки до бензину на виїзди - правоохоронцям доводиться
вишукувати, а точніше, купувати самим. Гроші видають лише на зарплатню
(у нашій країні і це добре!).
Для прикладу. Посада керівника карного розшуку, окрім покладених на нього
законом обов'язків, негласно передбачає пошук пального та забезпечення
харчування затриманих. І коли ж керівнику карного розшуку займатися професійною
роботою, якщо "люди у камерах" їсти хочуть кожен день?
У розвинених країнах доходи працівників правоохоронних органів значні.
Це сприяє зменшенню серед них корупції, хабарництва. А у нас "опер"
отримує 400-600 грн., з яких третина розходиться на організацію роботи.
Пільги, що були встановлені Законом України "Про міліцію" (окрім
права на безоплатний проїзд у громадському транспорті), гарантовані Конституцією,
народні депутати у витратну частину бюджету не закладають. За принципом:
а дзуськи вам, дорогі міліціонери, пістолет дали - викручуйтесь.
День четвертий
На моїх очах малолітнього хлопця, запідозреного в крадіжці, допитували
з порушенням усіх правил: без присутності законного представника (батьків
чи опікунів), йому погрожували відвести в камеру до "великих хлопців
з великими...", давали тумаків, застосовували психологічний тиск,
дитина плакала.
Про допити справжніх злочинців мені судити важко, бо дуже часто мене туди
не допускають. Але без погроз фізичної розправи не проходить жоден допит.
Мене дивує, з якою легкістю зовсім молоді хлопці вимовляють: "Сгною
в тюрьме", - ніби й не знають, що вже одна ця фраза порушує ст. 3
Конвенції про захист прав і свобод людини та ст. 28 Конституції, які забороняють
жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.
Свідком побиття затриманих не був, але про це чув.
І разом з тим у райвідділі чимало людей, що люблять свою роботу і роблять
усе, аби люди без іронії говорили: наша міліція нас береже.
День шостий
Бачив 2-х хлопців, які провели лише одну ніч у камері. Наступного дня
на них було боляче дивитися - тіла всуціль у червоних цяточках - клопи
побенкетували. На моє питання: "А чому б не дезінфікувати камери?",
- мені відповіли: "Немає грошей, та й навіщо?". Хоча клопи -
це порушення порядку утримання людей в камерах.
День дев'ятий
Мене дуже зацікавило питання носіння зброї. Після ряду самогубств високих
службових осіб МВС керівництво УМВС прийняло рішення: працівникам міліції
табельна зброя видається лише під час чергування та оперативних операцій.
Один із міліціонерів, з яким я найбільше спілкувався, розповів мені історію.
Його колезі погрожував тільки-но звільнений з тюрми хлопчина. Він погрожував
також і його сім'ї. На прохання видати зброю міліціонерові відмовили.
Тоді він зібрав усіх своїх знайомих і друзів (серед них було й кілька
міліціонерів) і пішов вирішувати проблему методом "стінка на стінку".
Слава Богу, все обійшлося.
День одинадцятий
Щоп'ятниці на 8-му ранку весь райвідділ йде у спортзал, де має займатися
"фізо" та вивчати техніку рукопашного бою. З останнього вони
навіть здають іспити. Але на практиці працівники РВ УМВС приходять у зал
у брюках та сорочечках і просто стоять. Займаються лише ті, хто хоче,
але таких небагато.
День чотирнадцятий
Готувалися до стандартного обшуку з метою виявлення нарковиробників. Постукали
в двері. Тихо. Ще раз. Без відповіді. А в коридорі стоїть тяжкий запах
ацетону.
Вибивати двері? - Але за цей час господарі вилили б усе наркотичне вариво.
Вирішили, що один з працівників влізе у вікно. Він так і зробив. Оце була
"вистава": наркоман мішає ложечкою дурман, увесь у процесі варки,
а тут йому міліціонер з вікна - з дозволом судді на обшук...
День п'ятнадцятий
Нашу міліцію треба краще фінансувати, краще вчити і краще контролювати,
це - незаперечний факт.
Олександр Данилов,
випускник Херсонського кооперативного экономіко-правового коледжу
|
