|
Конституція України гарантує кожному правову допомогу. Вона ж говорить,
що в передбачених Законом випадках ця допомога надається безкоштовно...
Але, як часто трапляється, Конституція говорить одне, у житті відбувається
інше: реалізувати право на безкоштовну правову допомогу досить важко.
Головна причина та ж, через яку безліч "гарних" законів стають
"мертвими" - відсутність бюджетного фінансування.
Але ж, через сім років після прийняття Конституції, з'являється відразу
три законопроекти, що пропонують навести порядок на ринку юридичних послуг
і забезпечити право на безкоштовну правову допомогу. Проекти паралельно
розробили Мінюст, Центр політико-правових реформ і народний депутат Олександр
Задорожній. Усі три проекти обговорювалися наприкінці лютого на "Круглому
столі" у Києві вченими, представниками Союзу адвокатів України, Міністерства
юстиції, Парламенту і громадських організацій.
Адвокати висловилися категорично: тим, хто не має посвідчення на право
заняття адвокатською діяльністю, варто заборонити надавати правову допомогу,
у т.ч. і безкоштовну. Аргумент: 20000 тисяч адвокатів готові (при гідній
оплаті) звалити цю ношу на себе. Але проблема саме в тому, що коштів на
оплату роботи "юристів для бідних" у держави немає.
Що ж робити? Давайте всіх практикуючих юристів - під ліцензування! - пропонують
у своєму законопроекті чиновники з Міністерства юстиції. У ньому ж вони
виражають готовність організувати й очолити весь процес. Можна уявити,
скільки можна буде "заробити" за надання, або не надання ліцензій
ВСІМ юристам в Україні.
Співголова Харківської правозахисної групи Євгеній Захаров запитав у присутніх:
"Чому ніхто не говорить про тих людей, для яких ми намагаємося цей
Закон написати?" І стало зрозуміло, що нікому, крім громадських організацій,
що протягом багатьох років на професійному рівні надають безкоштовну юридичну
допомогу, не вимагаючи державних грошей, - крім них бідняки, за великим
рахунком, нікому не потрібні.
Наведу один приклад. Два роки тому до громадської приймальні Херсонського
обласного Фонду милосердя і здоров'я зателефонувала суддя і попросила
надати допомогу скаржниці, що не в змозі була сформулювати навіть, чого
вона хоче. Скаржниця виявилася літньою жінкою з порушеною психікою, яку
родичі обманним шляхом позбавили частини будинку. Жінка біля року "бомжевала",
поки хтось жалісливий порадив їй піти до суду. Скаржниця дурно пахнула,
ледь вміла писати і дуже погано говорила. Працівники громадської приймальні
Фонду зводили її в лазню, переодягли, нагодували. Потім довго випитували
всі обставини справи і ще довше збирали необхідні документи. Потім склали
і подали позовну заяву до суду. А тепер питання до адвокатів: чи готові
вони купувати мило, водити клієнта в лазню, купувати йому новий одяг і
годинами випитувати в нього необхідні для справи відомості? За які гроші
адвокати погодилися б на таке?! Але ж у підсумку справу наша підопічна
виграла і переселилася з підвалу у власний будинок...
У 2003 році в громадській приймальні Фонду милосердя і здоров'я бідняки
отримали 2447 безкоштовних консультацій, юристи склали 427 різних документів,
36 бідняків за допомогою громадських працівників виграли справи в суді.
У Європейському Суді були визнані прийнятними 7 заяв, а одна справа вже
прийнята до розгляду. І таких приймалень в Україні зараз сотні.
А тепер уявимо: депутати приймуть новий Закон "Про безкоштовну правову
допомогу", громадським працівникам заборонять, адвокатам не дадуть
грошей, усіх юристів будуть ліцензувати - що далі?
Олександр Бурмагін,
юрист Фонду милосердя і здоров'я
|
