28 березня Суворівський районний суд виніс рішення за позовом судді Дніпровського райсуду Андрія Іванищука до газети "Вгору".

Газета "Чесне слово", що згадала про причетність голови Апеляційного суду Херсонської області Анатолія Іванищука до організованого злочинного угруповання, за позовом (правда, приватного підприємства) стала винною 100 тисяч гривень. Коли постановлялось рішення, адвокат видання "випадково" опинився в ізоляторі тимчасового утримання, а для доказу моральної шкоди в 100 тисяч судді Суворовського райсуду В.Бойко виявилося достатньо слів директора підприємства, що подало позов…
Наша газета ще в листопаду минулого року передрукувала з щотижневика "Самостійна Україна" статтю "Рейтинг Ющенка в Херсоні підвищують суди і влада". В ній йшла мова про клановість в херсонських судах, не відповідності їх зарплатні належному їм майну. В тому числі згадувалися Анатолій і Андрій Іванищуки. Після публікації до редакції надійшов гнівний лист від Анатолія Петровича з погрозами про порушення кримінальної справи і вимогою спростування. "Його честь" у листі, щоправда, не вказав, що саме спростовувати: чи він живе не там, де було зазначено, чи там, але будинок не коштує $300 тис., чи він не їздить на "Мерседесі", а може, їздить, але коштує машина не $100 тис. і т.і. Незважаючи на те, що стаття була передрукована і "Вгору" не несе відповідальності за таку інформацію (ст.42 Закону України "Про пресу в Україні"), ми письмово запитали у судді, які відомості не відповідають дійсності, і пообіцяли надрукувати спростування. Замість запитуваної інформації ми в перших числах березня отримали позов від Іванищука-"молодшого" з вимогою про спростування і вже з переліком недостовірних, на думку суддів, фактів. У позові, поданому від імені Андрія Анатолійовича, закралася "маленька" брехня - позивач чомусь заявив, що шеф-редактор "Вгору" спростування публікувати відмовилася…
Дивно було і те, що позивач (юрист за освітою) вказав відповідачем "газету "Вгору" - не фізичну і не юридичну особу, а - назву, яка не може бути відповідачем, і яку ні до чого не можливо зобов'язати. Навіть рішенням суду. Не дивлячись на це, 21 березня я й Андрій Матросів прийшли на засідання. Суддя Суворовського райсуду Сергій Строілов (теж юрист за освітою) почав процес "Андрій Іванищук проти газети "Вгору". Він запитав, чи бажають сторони укласти мирову угоду? Обидві сторони побажали, але шеф-редактор "Вгору" була у відрядженні, і ми попросили перенести слухання на тиждень - до понеділка 28 березня.
… Мирової угоди не вийшло. Ми пропонували надрукувати спростування по суті, але позивача влаштовував тільки його варіант - щоб "Вгору" передрукувала з тієї ж "Самостійної України" статтю, що по суті нічого не спростовує, зате дуже вихвалює батька і сина Іванищуків. У позові ж Іванищук-"молодший" вимагав, щоб "це" було на першій смузі, з вибаченнями і щоб виконане було - негайно!
... У той понеділок, 28 березня, я ховав маму. Немає сенсу описувати стан людини в такі дні... Суддя Строілов грубо, з криками відмовився прийняти в нашого кореспондента клопотання про перенос слухання. Клопотання завізувала голова суду...
А в четвер, ще не відклигавши від трагедії, я одержав рішення Суворовського райсуду. Перше, що побачив: "Представник відповідача в судове засідання не з'явився"... Суддя прекрасно знав, де я був 28-го і з якої причини не з'явився, але так хотілося йому догодити колезі-позивачу, що він поправ всі людські закони (не говорячи про наше клопотання) і в той же день задовольнив у повному обсязі всі вимоги Андрія Іванищука. Він навіть за власним бажанням провів заміну відповідача "газету "Вгору" і в рішенні написав, що позов пред'явлений до "редакції суспільно-політичного незалежного щотижневика (газети) "Вгору". Він так ліз зі шкірі, що навіть не побачив змісту тих статей законів, на які послався в своєму рішенні. Так ст.37 Закону "Про пресу в Україні" говорить, що спростування публікується на тій сторінці, де була опублікована недостовірна інформація. Стаття була на стор. 2, а він присудив надрукувати на першій, ще й з вибаченнями. Та ж стаття закону забороняє, аби обсяг спростування був у два рази більший спростовуваного фрагменту матеріалу. Фрагмент, що просив визнати недостовірним позивач, - 628 знаків, а стаття, що редакцію протизаконно зобов'язали опублікувати на першій смузі - 4876.
У підсумку: один суддя збрехав, інший виявив вразливу нелюдскість, обидва продемонстрували незнання законів, обидва не спробували навіть з'ясувати, що газета "Вгору" і редакція газети "Вгору" - не фізичні і не юридичні особи. В результаті "його честь" Строілов виніс рішення, яке реально не підлягає виконанню, і яке не буде виконане. Але те, що лякає більш за все - "їх честям" зовсім не соромно.

Олександр Бурмагін

Читайте також рішення суду за позовом Андрія Іванищука