Філософи і поети, юристи і психологи, політики і журналісти - кожний намагався і намагається зрозуміти природу людини.
Може, француз Поль Брюла мав на увазі зовсім не те, про що зараз думаю я, коли написав: "Досить миті, аби стати героєм, але необхідне ціле життя, аби стати гідною людиною". Я розумію "ціле життя" - як життя, що відбулася. І тому гідність є в людини від її народження. Нехай би людина навіть не встигла принести ніякої користі - нею ми неправильно звикли вимірювати цінність один одного в суспільстві.
Часто людське достоїнство* важко зрозуміти, не спіткавшись із драмою втрати людиною свого достоїнства. Зазіхати на людське достоїнство - виходить, позбавляти людини основи її існування, як їжі, тепла і безпечного житла, де можна сховатися від усіх негод і жити так, як хочеться.
Достоїнство людини не так очевидне і, можливо, саме тому його так часто порушують інші? Я в це не вірю. І думаю по-іншому.
Я припускаю, і в мене є на те вагомі підстави, що усі знають і розуміють, що людське достоїнство є в кожного і його не може не бути. Це знають усі люди на землі. Чи, принаймні, здогадуються.
Це знає і влада. Чи зобов'язана знати, якщо владі дозволили керувати людьми. Ми дозволяємо владі керувати нами. Тому найвищий ступінь відповідальності за зазіхання на людське достоїнство повинний бути у влади. І це записано в статті 3 Конституції України ("Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини і їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження прав і свобод людини є головним зобов'язанням держави").
Конституція - це норма прямої дії. Я можу змусити відповідати державу, якщо вона незаконно зазіхає на моє людське достоїнство, життя і здоров'я, порушує мою недоторканність і безпеку.
Це неправда, що "Держава - це ми". Держава - для нас. Ми - це цивільне суспільство* (зробити посилання на текст із файлу CivSoc) з його безмірною розмаїтістю і волею. Держава, її представники, діють у рамках, що встановлені законом, аби чиновники, що призначені, і політики, що обрані народом, у точності виконували ці установки для суспільного блага і блага кожної окремої людини. Якщо ж вони не побажають - ми зобов'язані змусити їх до відповіді, щоб вони несли ту відповідальність, що записана в законі.
Як мудро і як просто. За однієї важливої умови.
Усі ми, хто живе в цивільному суспільстві, маємо самі хотіти і вміти змусити до відповідальності тих, кому ми передали владу.
Ми усі відповідальні за те, як наполегливо вимагаємо виконання своїх цивільних прав.
От так просто і так складно. Але саме такий баланс: влада відповідає перед нами, а ми - один перед одним за те, яка в нас влада.
Що є гарантією того, що ми про це будемо пам'ятати завжди?
Гарантія в тім, що в усіх у нас є людське достоїнство і право на волю та щастя. І усе, що з нами відбувається, і усе, що відбувається з оточуючими нас людьми, вимагає відповіді тільки на одне питання: чи гідне моє життя?
Отже, я звертаюся до вашого людського достоїнства. І знаю, що я на правильному шляху.

* Человеческое достоинство (Human dignity)

Одна из основополагающих концепций (наряду с концепцией равных и неотъемлемых прав), на которых базируется защита прав человека. Человеческое достоинство присуще человеку, и никто не должен быть лишен его. В преамбуле к Всеобщей декларации прав человека прирожденное достоинство и равные и неотъемлемые права считаются основой свободы, справедливости и всеобщего мира.

СЛОВАРЬ ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА

А Б В Г Д Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Х Ц Ч Э Ю

* "Громадянське суспільство - це сфера (поле діяльності) інституцій, організацій і окремих індивідів, що перебувають поза рамками родини, держави і ринку, в якій люди об'єднуються на добровільних засадах для поширення загальних інтересів". (http://www.ngo.org.ua)

Критичні аспекти розвитку громадянського суспільства в Україні:
1. Громадянам України не притаманна участь у громадянському суспільстві для вирішення загальних проблем і захисту своїх інтересів. Низький рівень знань про роль і значення організацій цивільного суспільства обмежують можливості для перетворення їх у дійсні "школи демократії", через участь у яких громадяни могли б прилучатися до демократичних цінностей і здобувати навички демократичної участі в житті суспільства.
2. Ресурсна база для підтримки життєдіяльності громадянського суспільства прямо залежить від суспільного визнання громадянського суспільства, професіоналізму організацій цивільного суспільства в конструюванні партнерств і побудові розумної комунікативної стратегії.
3. Сьогодні українського громадянському суспільству бракує впливу на державу з точки зору захисту інтересів громадян, вирішення соціальних проблем і поліпшення життя суспільства.
4. В Україні існують підстави для розвитку громадянського суспільства за наявності певного потенціалу соціальної енергії, яка вимагає проактивных стратегій залучення громадян через поширення знань про роль і значення організацій цивільного суспільства.
По: CIVICUS Index on Civil Society, 2001

З публікації "Філантропія стала додатковим складником свободи, коли відповідальність за стан суспільства була віддана в руки самих людей" у журналі "Бізнес і безпека" №6 2001 рік у рубриці "Розвиток громадянського суспільства"