АКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ

В Україні за останні кілька років словосполучення "правова клініка" стало звичним у професійному і студентському середовищі.
Важко уявити більш ефективну форму освоєння основ професійної майстерності для юриста, майбутнього адвоката і захисника прав.
У той же час важко уявити і більш напружену і відповідальну працю: викладачі та студенти належать до категорії людей, у яких ненормований робочий день. Це означає, що працюють вони завжди, коли не сплять. А найбільш нестандартні рішення приходять тоді, коли весь накопичений досвід і знання, творчо осмислені, викликають спалах у свідомості, інсайт (insight - з англ. - здатність проникнення в суть) - і рішення, здатне змінити хід усієї справи, знайдено!
Як же слід навчати студентів, щоб з найменшими видатками отримати найкращий результат - зрілого і відповідального фахівця, що знає право, здатного логічно й інтуїтивно йти у правильному напрямку, підтримувати віру в перемогу в клієнта й отримувати справжню насолоду від своєї професії, уникаючи синдрому "вигоряння"? І при цьому обов'язково зберегти пізнавальний інтерес!
Активні методи навчання - тренінги - не єдиний фактор майбутньої успішності студентів правових клінік. Для початку потрібно зрозуміти, що ефективність роботи правової клініки - це гарна організація процесу виконання правильних дій студентами. Тренінги ж лише навчають учасників,, як правильно виконувати необхідні дії, як ефективно взаємодіяти із соціальним середовищем, як адекватно і повно пізнавати себе й інших...
Що таке тренінг як активний метод навчання, і які потрібні тренінги?
Девід Лі піднімає завісу таємниці над тренінгами, до яких багато хто ставиться настільки трепетно, що не знають, як підступитися до цієї проблеми: "У визначенні групового тренінгу немає нічого несподіваного. Груповий тренінг - це будь-який процес набуття знань, чи умінь поведінкових навичок, у якому беруть участь більше двох чоловік" [1].
Кожному, хто побував на тренінгу в талановитого тренера, таке визначення видасться приземленим, що геть не відбиває тієї величі змін, що сталися під час тренінгу і через якийсь час після нього в щасливого учасника цього важливого процесу.У той же час, усі, хто "потрапив у руки" до безталанного тренера або такого, що не має потрібних навичок навіть на рівні ремесла, зазнають фрустрації таі роздратування, і причини цьому різні - від когнітивного дисонансу* до пересічних сварок учасників у групі.
*Рочаткове положення теорії когнітивного дисонансу Л. Фестингера: дисонанс є негативний спонукальний стан, що виникає, коли суб'єкт одночасно послуговується двома психологічно суперечливими "знаннями" (думками, поняттями) про один об'єкт. Стан дисонансу суб'єктивно переживається як дискомфорт, якого прагнуть спекатися або шляхом зміни одного з елементів диссонансних знань, або шляхом уведення нових елементів [2]. У випадку з невдалим тренінгом цим новим елементом часто є висновок: "Тренінги - то дурниця" (прим. автора).
Модернізуючи існуюче поняття соціально-психологічного тренінгу, дане ще батьком вітчизняного тренінгового руху Ю. Ємельяновим, неважко побачити, що тренінг - це область практична, орієнтована на використання активних методів групової роботи з метою розвитку компетентності. Базовими методами тренінгу різні джерела називають групові дискусії і рольові ігри, у тому числі і з використанням відеозйомки. Кількість поєднань і модифікацій цих методів доволі велика. Група для тренінгу, зазвичай, складається з 7-15 чоловік, що забезпечує необхідний рівень розмаїтості досвіду і залишає достатньо часу, аби всі учасники сформували необхідний чи необхідні навички.
Перш, ніж переходити до дослідження суті тренінгу як процесу, необхідно визначитися, які тренінги потрібні для студентів правових клінік.
Відповідь на це питання лежить у сфері потреб клініки і її клієнтів: який він, студент, що працює в правовій клініці, яка задовольняє високі вимоги?
З огляду на те, що основний вид діяльності студента в правовій клініці - робота з клієнтами клініки й у певному плані захист їхніх прав і законних інтересів, може скластися враження, що саме ці необхідні навички йі потрібно сформувати. Якщо ж поставити мету по-іншому - студент повинен стати професійним захисником прав і законних інтересів - то робота в клініці стане лише засобом досягнення цієї мети. Тоді розмаїтість необхідних навичок збільшується настільки, що охопить усі сфери, необхідні для успішної професійної діяльності взагалі.
Як завжди, є золота середина. І є універсальні і специфічні навички, що забезпечують ефективну професійну діяльність.
До таких універсальних, я б їх назвала, базовими, навичкам відносяться: навички соціальної перцепції - здатність адекватного і повного пізнання себе й інших людей і відносин; навички ділового спілкування; комплекс навичок, що забезпечують соціально-психологічну компетентність - здатність ефективно взаємодіяти з оточенням; навички роботи з інформацією та документами; навички керування і "самоменеджмент", інші навички.
Специфічні навички, необхідні студенту для виконання професійних обов'язків за підтримки супервізора в правовій клініці, а в майбутньому - у самостійній діяльності, також різноманітні і цікаві.
Навички соціальної перцепції обов'язково повинні включати навички розуміння поведінки учасників процесу - потерпілого, обвинувачуваного, судді, адвоката. Навички ділового спілкування передбачають знання специфічних особливостей ділових відносин у професійному юридичному середовищі. Підвищення соціальної компетентності юриста вимагає особливих зусиль - адже ця здатність тонко поціновувати нюанси відносин і правильно розставляти акценти у взаємодіях є основою успішності в захисті законних прав і інтересів. Навички роботи з правовою інформацією і документацією в юридичній діяльності мають надзвичайно велике значення, тому що іноді від швидкості пошуку інформації і підготовки необхідного документа залежить доля клієнта й авторитет його захисника! У цьому ж переліку знаходиться навичка проведення юридичної консультації, без якої і юрист не юрист, і клієнт не отримає задоволення від розв'язання існуючої проблеми.
Отже, ми можемо продовжити цей список, і на семінарі для викладачів правових клінік зі складання такого списку потрібно і починати роботу, адже саме вони - супервізори - передають усі таємниці майстерності майбутнім юристам, підтримують і корегують хід їхнього професійного розвитку й становлення особистості.
Тепер, коли стало зрозуміло, що таке тренінг, і які тренінги знадобляться нам для формування навичок у студентів, потрібно розглянути процес тренінгу. Девід Л, котрого ми вже цитувалои, так і назвав главу своєї книги "Тренінг як процес".

"Тренінг як процес" (Девід Лі )
Девід Лі цілком природньо вважає, що "тренінг - це тривалий процес", а не одномоментна подія [1].
Він пропонує відповісти на чотири запитання на початковій стадії - стадії визначення потреб у навчанні.
1. Виявлення проблеми (" Чи існує проблема?").
2. Пошук рішення ("Якщо проблема все-таки існує, чи це та проблема, з якою можна впоратися за допомогою тренінгу?").
3. Ухвалення рішення про застосування тренінгу (" Чи допоможе тренінг у даному випадку?").
4. Формулювання завдань ("До чого ми прийдемо внаслідок проведення тренінгу?").
Яскравим прикладом може бути досвід партнерської організації, у якій ми проводили тренінг з навчання навичкам консультування студентів-юристів. Організація мала сформульовану місію - правова допомога малозабезпеченим громадянам, був організований процес роботи і добре поставлене інформування клієнтів, а в студентів була мотивація працювати з клієнтами. Однак клієнтів ставало усе більше, і процес появи нових клієнтів став неконтрольованим.
Ми разом попрацювали над визначенням проблеми, і виявилося, що насправді проблем як мінімум дві! Одна - організаційного характеру - для того, щоб самостійно справлялася з обсягом роботи з консультування громадян, потрібно було чітко визначити категорію справ чи самих клієнтів для надання допомоги. Наприклад, допомога надається в справах, де є порушення прав громадян державою. Чи - допомога надається людям з обмеженими можливостями, чи - пенсіонерам.
Зрозуміло, що, скільки б ми не тренували студентів і не удосконалювали їхні навички консультування, є науково-практичні норми навантаження на консультанта, і якби ці норми як і раніше порушувалися, наш тренінг не приніс би очікуваного ефекту. Висновок - організаційну проблему в даному випадку тренінгом навичок розв'язати було неможливо. Коли ж навантаження на консультантов і супервізорів були оптимизировані, тренінг навичок консультування був корисний і ефективний, тому що зробив процес роботи осмисленим і поддатливим корекції, керуванню. Приведений приклад ілюструє необхідність відповіді на безліч питань про застосування активних методів навчання, тобто про тривалу і ретельну підготовку процесу навчання з їхнім застосуванням.

Отже, найбільш розповсюдженою проблемою, що зустрічається в практиці роботи студентських клінік і розв'язується застосуванням тренінгу - активних методів навчання - є недостатня сформованість певних навичок у студентів. Інші проблеми, що виникають раз за разом: невисока мотивація, нестача знань, відсутність повноважень у прийнятті рішень - розв'язуються іншими методами (набуттям потрібних знань, створенням адекватної системи мотивації, удосконалюванням структури).
Формулювання і планування завдань тренінгу завжди буде спонукатися потребою і якоюсь ідеєю, як задовольнити цю потребу [1,3].
Потрібно спробувати досягти відповідності ряду критеріїв, для цього при формулюванні завдань потрібно пам'ятати, що вони мають бути реалістичними, доречними, позитивними, визначеними, виправданими. Плануючи ефективність завдань тренінгу, слід не забути про три елементи: наочності процесу діяльності, методах визначення успішності, подбати про умови роботи [1]. Так, скажімо, багато недосвідчених тренерів задовольняються лише емоційною оцінкою " Чи сподобався вам тренінг?", що не забезпечує повноти визначення успішності навіть у мінімальному ступені. Найчастіше завдання тренінгу формулюються "негативно", що може перешкоджати розумінню користі, яку учасники отримують у результаті навчання.
На закінчення короткого огляду варто ще раз перелічити методи тренінгу. До них відносять традиційні лекції і семінари і не такі традиційні, уже згадувані, рольові ігри і дискусії, моделювання практичних ситуацій, мозковий штурм, а також метод кейсів (case-study), що особливо ефективний для навчання студентів юридичних спеціальностей.
Головні ж прагнення - бути громадянином, професіоналом, актуальною особистістю - повинні бути тим рівнем узагальнення, тими цінностями, що визначають малюнок будь-якої навчальної програми для студентів у рамках концепції цивільного суспільства, базовими цінностями якого є верховенства права і людська гідність.

Література
1. Девід Лі "Практика групового тренінгу", изд-во "Питер", 2001.
2. Психологія. Словник. М., 1990.
3. Кей Торн, Девід Маккей "Тренінг. Настільна книга тренера", изд-во "Питер", 2001.

© О. Волочай, 2001

All rights reserved. Усі права захищені.

Стаття підготовлена для семінару-тренінгу "Організація і методичне забезпечення діяльності юридичної клініки", що проводились для викладачів правових клінік Монголії й України Центром практичного навчання економіко-правового факультету Донецького Національного Університету в листопаді 2001.