|
Ця історія розпочалась ще 6 грудня 2003 року. В той день
біля Дніпровського ринку молодий чоловік серед білого дня на очах у багатьох
людей безжально побив немічного старика.
В епіцентрі подій випадково опинилася журналістка, вона не дала кривднику
втекти після розправи - закликала людей живим ланцюгом оточити автомобіль
і тримати аж до приїзду патрульної машини ДАІ. Телефонуючи в редакцію
з "місця подій", вона плакала...
Наталя Мельникова написала про це велику статтю "Возвращался дедушка
с базара" (газета "Вгору" № 50 від 11.12.03 р.). У ній
вона розповіла те, що бачила на власні очі: як біля парковки машина молодика
притисла літню людину до іншого авто, і старенький розсердився, стукнув
рукою по лобовому склу машини. І як здоровий, сильний власник машини,
не криючись, бив і знущався над 86-річним стариком, який не міг навіть
захищатися. І як журналістці ледве вдалося зупинити нелюда, коли старий
вже втратив свідомість. Як з'ясувалося пізніше, він був інвалід Великої
Вітчизняної війни... "Швидка допомога" відвезла його до лікарні,
де серед інших тілесних ушкоджень лікарі виявили струс мозку та гематоми...
Починаючи із січня 2004 року, ми намагалися добитися у співробітників
міліції відповіді на єдине питання: чи був покараний той, хто вчинив публічну
розправу над інвалідом війни? Відписки з Дніпровського райвідділу міліції
вражали брехливістю і відвертим небажанням бодай щось робити у цій справі.
У лютому 2004 року міліціонери відповіли, що від потерпілого жодних заяв
про злочин вони не отримували. І що вони звернулись для уточнення інформації
про цей випадок до ДАІ. А начальник ДАІ області відповів нам, що іще у
грудні (!) 2003 його працівники відправили до Дніпровського райвідділу
міліції рапорт з матеріалами для прийняття рішення, оскільки ДТП не було,
а розслідувати хуліганські дії - не їхня компетенція. І жодних запитів
від співробітників Дніпровського ВМ ДАІ не отримувало!
Ми написали запит до начальника УМВС генерал-майора Семківа С.В. і аж
влітку (!) отримали відповідь: трьох співробітників МВС притягнуто до
суворої дисциплінарної відповідальності "за порушення правил реєстрації
повідомлень про злочини". Іншими
словами, рапорт від ДАІ, направлений іще в грудні 2003 до Дніпровського
відділу міліції, на початку червня 2004 ще "не дійшов" до адресата.
Ми продовжували наполягати на відповіді: чи був покараний кривдник ветерана
війни? І знов із Дніпровського відділу міліції нам повідомили, що запит
переслали до обласного ДАІ, оскільки "було ДТП" (?!). Це після
того, як начальник ДАІ відповів, що ніякого ДТП не було, а були хуліганські
дії.
Ми вірили, що керівництво МВС Херсонщини не допустить такого відвертого
знущання над законом і нехтування професійними обов'язками з боку своїх
підлеглих, і тому знову звернулися до генерала Сергія Семківа з питанням:
хто відповість за те, що через 8 місяців після побиття інваліда Великої
Вітчизняної війни правоохоронці і пальцем не поворухнули?
Генерал нам не відповів, зате працівники Дніпровського ВМ написали, що
у порушенні кримінальної справи відмовлено, а побитому фронтовику рекомендовано
звернутись до суду в приватному порядку.
І тоді в листопаді 2004 р. - майже через рік після побиття ветерана -
один із авторів цієї статті звернувся зі скаргою до суду на начальника
УМВС в Херсонській області Сергія Семківа: не відповівши на запит, він
порушив право на інформацію, вважали ми.
Два тижні тому відбулося судове засідання. Представники генерала С. Семківа
не заперечували отримання запиту, але заявили, що право на інформацію
не порушувалось, оскільки відповідь була - від Дніпровського ВМ, а в законі
"Про інформацію" чітко не
зазначено, що відповідати має саме та посадова особа, яка отримала запит.
Вони вважали цілком нормальним і законним, що запит керівнику УМВС, у
якому йшлося про бездіяльність працівників Дніпровського райвідділу, потрапив
врешті-решт до тих самих працівників. Як і те, що ми не отримали відповіді
по суті наших питань, а всього лише чергову відписку.
Представники начальника УМВС зачитали в суді й те, що напрацювали "дніпровці"
по факту побиття. Із їх нього розслідування виходило, що фронтовик перший
почав хапати за грудки водія, коли той сидів ще в машині (?!), і навіть
намагався витягти його з машини (86-річний інвалід?!), і тільки після
того обурений молодик почав бити його по обличчю. І з цього приводу молодий
водій подав скаргу на старика до Дніпровського ВМ, а інвалід нічого не
подавав...
Статтю Наталі Мельникової "дніпровці", схоже, не читали, хоч
ми й посилали їм. І ні про що не запитували журналістку, бо "взагалі
не знали, що вона була свідком подій" - принаймні, так сказали в
суді представники генерала С. Семківа.
Суд теж вирішив, що порушення права на інформацію не було, бо закон не
передбачає того, що її має надавати саме та посадова особа, до якої звертаються.
А нам же ж таки "дали відповідь" із Дніпровського ВМ! А на питання,
чому ця "відповідь" надійшла із запізненням на місяць, представник
начальника УМВС відповів: ми за роботу пошти не відповідаємо...
Ми вирішили звернутися в суд апеляційний - адже повинен бути якийсь спосіб
отримати правдиву суспільно значиму інформацію!
Нехай закон дійсно прямо не передбачає, що відповідати має та посадова
особа, яка отримала запит, але суд при постановленні рішення може виходити
не з букви закону, а з його призначення, мети його створення (так званого
духу закону). А мета закону "Про інформацію" - це забезпечення
права особи на інформацію та захист суспільства від неправдивої інформації
(стаття 2).
Якщо суд захоче, то він це побачить і застосує. А інакше ми й далі будемо
отримувати відписки від підлеглих генерала Сергія Семківа.
P.S. Проект Херсонської міської Асоціації журналістів "Південь"
"Журналісти Херсонщини - за вільний доступ до інформації" здійснюється
завдяки підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Офісу
з питань демократичних і соціальних перетворень, Бюро по країнах Європи
та СНД Агенства США з міжнародного розвитку.
Алла Тютюнник,
шеф-редактор газети "Вгору", експерт зі стратегій громадських
дій задля захисту права громадян на доступ до інформації,
Олександр Бурмагін,
юрист проекту "Журналісти Херсонщини - за вільний доступ до інформації"
З текстом судового рішення Ви можете ознайомитись у рубриці "Судові
рішення".
|
