|
"Ми вважаємо, що Ловигіна П.А. було вбито
вогнепальним пораненням у голову..." Із заяви до Генпрокуратури.
Херсонська преса неодноразово писала про вбивство інспектора ДАІ Петра
Ловигіна в Антонівці та наступні поневіряння його матері. Останні чотири
роки, які пройшли з дня вбивства, Галина Ловигіна намагається з`ясувати,
чому це трапилось, хто в цьому винен і чому його досі не покарано. І ось
всі ці роки люди в погонах та судді переконують Ії, що вбивство Ії сина
- випадковість, за яку відповідати ніхто не повинен. Адже, за офіційною
версією, 14 січня 2000 року вбивство трапилося в результаті необережного
поводження зі зброєю під час проведення навчальної операції "Сирена".
Інспектор, що загинув, виконував у ній роль умовного порушника.
Того дня (із заяви матері та її довіреної особи до Генеральної прокуратури):
"Ловигін П.А., виконуючи разом з Івановим ролі порушників, рухались
на автомобілі... повторно під`їхали до посту, де на вимогу Шевковича О.П.
вийшли з машини зупинились, поклавши руки на капот. За свідченнями свідків,
Шевкович О.П. вже знав проте, що операція за планом "Сирена"
є навчальною, про що на пост було повідомлено по рації. Однак, коли Ловигін
з напарником іще знаходились в машині, Шевкович О.П. зняв автомат із запобіжника
і послав патрон у патронник. Обшукавши спочатку Іванова, відібравши у
нього виданий керівництвом газовий пістолет, Шевкович О.П. приставив автомат
і, вдавивши його в ребра, до спини Ловигіна П.А., а через 10 секунд пролунав
постріл."
Так обірвалося життя людини. Співробітника МВС, який вистрелив у спину,
суд через деякий час амністував. Ніхто із посадових осіб МВС до відповідальності
притягнутий не був, а генерал Івушкін, який керував на той момент обласним
управлінням МВС, пішов на підвищення. Ось що про це написала мати до Генпрокуратури:
"...Але у підсумку слідчий прокуратури у своїй постанові про припинення
кримінальної справи, перерахувавши більше двох десятків порушень посадових
осіб УМВС України в Херсонській області, робить висновок про відсутність
у їх діях складу злочину..."
Галина Іванівна впевнена, що така маса непорозумінь у діях посадових осіб
МВС, небажання прокурорів повністю вивчити всі обставини загибелі свідчить
про те, що офіційна версія - це наспіх сфабрикована легенда - й не більше.
Із тієї ж заяви: " ...17 січня 2000 року, під час похорону, загиблий
не був загримований. Удар у брову, очевидно - прикладом автомату, гематоми
біля ока загримовані не були, а на лобі було заглиблення діаметром вогнепального
поранення, яке було оброблено й засипане білим порошком... Ми вважаємо,
що Ловигіна П.А. було вбито вогнепальним пораненням у голову..."
У заяві вказано багато інших "помилок", допущених правоохоронними
органами при розслідуванні вбивства, скоєного правоохоронцем.
Галина Іванівна налаштована боротися далі, навіть якщо Генпрокуратура
відбудеться формальною відпискою. Досвід пікетування у неї вже є - про
людей з плаката ми, в числі яких була й мати вбитого інспектора, біля
"білого будинку", писало багато газет. Вони вимагали від влади
притягнення до відповідальності людей у погонах. У випадку ігнорування
їх вимог вони відмовляться від громадянства України.
Прізвище, ім`я по-батькові співробітника МВС, який убив Ловигіна П.А.,
та напарника, який був з ним у той момент, змінені.
Олександр Бурмагін
|
