|
У незалежній Україні цензура начебто заборонена законом
(стаття 15 Конституції України). Однак аби догодити окремим чиновникам
цензуру відновлює ... суд!
Заступниця міського голови Херсона Олена Ротова пред'явила щотижневику
"ВІК" позов про стягнення 15 тисяч гривень компенсації моральної
шкоди честі і ділової репутації, нібито заподіяної публікаціями газети.
До рішення стосовно позова віце-мер клопоталася перед судом, щоб той заборонив
редакції "ВІКа" що-небудь писати про її персону.
До небажання чиновниці читати про себе, в суді віднеслися вкрай співчутливо.
Суддя Олександр Головко "з метою забезпечення незалежності суду"
склав для Олени Ротової безпрецедентне рішення. Поки позов віце-мера не
буде розглянутий, він заборонив "поширювати будь-які відомості про
причетність Ротової О.І. до діяльності в сфері поховання, про порушення
нею вимог Конституції і Законів України". Накладена "незалежним"
суддею заборона стосується не тільки радіо і газети "ВІК", але
й інших осіб". Тобто відтепер ніяка газета або телеканал не вправі
хоч словом натякнути читачам і глядачам про те, що віце-мер Олена Ротова
- співзасновник ТОВ "Поліс" - обслуговуючого херсонські цвинтарі,
не кажучи вже про виявлення можливих порушень законів.
Головний редактор газети "ВІК" Сергій Осолодкін заявив в інтерв'ю
нашому кореспонденту, що рішення суду обмежує свободу слова, даровану
Конституцією. А "корегувати" конституційні норми в повноваження
судді районного суду аж ніяк не входить. Тому вердикт Олександра Головко
редакція оскаржить в апеляційному суді.
Віце-мер Херсона Олена Ротова пред'явила херсонським газетам серію позовів
про захист честі і гідності. Вона домагається, щоб газети виплатили їй
більше 100 тисяч гривень! Стосовно одного позова на 50 тисяч гривень вищезгаданий
суддя Головко уже виніс рішення на користь Олени Ротової. Для порівняння:
коли на аеродромі в селищі Чорнобаївка під Херсоном розбився військовий
вертоліт, вдовам загиблих льотчиків виплатили по 5 тисяч гривень сумнівної
страховки. Позови жінок про збільшення її суми та відшкодування моральної
шкоди херсонські суди дружно відхилили. Виходить, що втрата від публікацій
ЗМІ для честі чиновника середньої руки в очах вітчизняної Феміди коштує
дорожче, ніж життя захисника Батьківщини?
Херсонські журналісти з різних ЗМІ теж мають намір подавати апеляції,
про що й заявили на "круглому столі" 10 листопада.
Володимир Александров
Коментар юриста
Олександр Бурмагін
"...Межі припустимої критики у відношенні публічних політиків ширше,
ніж у відношенні приватної особи. Перший неминуче і свідомо залишає відкритим
для пильного аналізу журналістів і суспільства в цілому кожне своє слово
і дію, а отже, повинен виявляти і великий ступінь терпимості, особливо
коли він сам робить публічні заяви, що здатні викликати критику..."
З рішення Європейського суду з прав людини (м. Страсбург)
Така позиція Європейського суду не тільки у відношенні нардепів, міністрів
і Президента. До групи "особливо підлягаючих критиці" судді
відносять і представників держорганів, органів місцевого самоврядування.
Чим вище посада - тим ширші межі критики...
Стаття 15 Конституції України говорить, що кожний має право вільно збирати,
зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово та іншим
способом - на свій розсуд. Для будь-якого журналіста ці положення мають
особливе значення, оскільки є гарантіями його професійної діяльності.
Стаття 2 Закону України "Про друковані засоби масової інформації
(пресу) в Україні" говорить: "Не допускається вимога попереднього
узгодження повідомлень і матеріалів, що поширюються друкованими засобами
масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів
з боку посадових осіб державних органів..."
Стаття 9 Закону України "Про інформацію": "Усі громадяни
України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що
передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення і збереження
відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних
інтересів, здійснення завдань і функцій".
Суддя у своєму визначенні вказав підставу - стаття 126 Конституції України,
де говориться, що впливати на суддів будь яким способом заборонено. При
цьому він не пояснив, як суд прийшов до висновку, що публікації - спосіб
впливу. Більш того, основний мотив - це: "у статті відповідачами
знову викладено відомості щодо яких судом розглядається справа"...
Цілком можливо, що через ЗМІ можна чинити "тиск" на суд. І одна
із підстав для обмеження свободи слова, зазначена в десятій статті Європейської
конвенції "Про захист прав і основних свобод людини" - це "...забезпечення
авторитету і неупередженості правосуддя". А що пише суддя у визначенні?
"Заборонити ТОВ „Телерадіокомпанія „ВІК"... та іншим особам
протягом розгляду справи за позовом Ротової О.І. до ТОВ „Телерадіокомпанія
„ВІК"... поширювати за допомогою засобів масової інформації будь-які
відомості щодо причетності Ротової О.І. до діяльності в сфері поховання,
про порушення нею вимог Конституції та Законів України". Вийшло,
що суддя, захищаючи суд від стороннього впливу, заборонив УСІМ ЗМІ України
поширювати відомості з приводу порушення Законів і Конституції - ЧИНОВНИКОМ.
Досить дивна "рука допомоги" від судді, простягнена Ім'ям України...
|
